Бурилово (Николаевская область)

Село
Бурилово
укр. Бурилове
48°01′18″ с. ш. 30°22′31″ в. д.
Страна	Украина
Область	Николаевская
Район	Кривоозерский
История и география
Площадь	4,028 км²
Высота центра	154 м
Часовой пояс	UTC+2:00, летом UTC+3:00
Население
Население	1117 человек (2001)
Цифровые идентификаторы
Телефонный код	+380 5133
Почтовый индекс	55150
КОАТУУ	4823980701
КАТЕТТО	UA48080090040072544
Бурилово Бурилово

Бурилово (укр. Бурилове) — село в Кривоозерском районе Николаевской области Украины.

Население по переписи 2001 года составляло 1117 человек. Почтовый индекс — 55150. Телефонный код — 5133. Занимает площадь 4,028 км².

Местный совет

55150, Николаевская обл., Кривоозерский р-н, с. Бурилово, ул. Садовая, 59, тел. 94-2-34

Ссылки

• Учётная карточка населённого пункта — Бурилово на сайте Верховной рады  (укр.)

Історія

Село Бурилова розташовано на рівнині. По переказам с.Бурилова отримало свою назву від першого поселенця цієї місцини, бурлаки Михайла на призвісько Бурило. За даними трудів Подільського єпархіального історично-статистичного комітета (1876-1916 років) сторінка 103 значиться: Прихожан в даний час в Бурилова 879 чоловіків та 800 жінок.Окрім православних в селі приває 23 католика і 25 євреїв. Займаються прихожани в основному землеробством. Існуючий на даний час в Бурилова храм- третій. Перший храм, мавший вигляд невеликого будинку, критого соломою та змащеного глиною, існував уже в 1798 році; в 1825 році він був замінений новим, вибудований св'ященником Йосифом Булаковським. В 1854 році він був розібраний і з його матеріалу побудована була церковна сторожка, яка збкріглась до нині. Третій храм, інснуючий до нашого часу, дере'вяний збудований на ім'я св'ятої мучениці Параскеви П'ятниці, побудований в 1854 році за рахунок казни, по ходотайству начальника 5-го округу військових поселень, звєзди Сєргєя Звєрева. Іконостас в ній дерев'яний, одноярусний. Церковно-приходська школа відкрита в 70 роках; розташована у власному будинку, побудованому в 1898 році. Село славиться своїми алкоголіками, яких станом на грудень 2017 року нараховується до трьохсот тіл. Останнім часом більша частина "синіх" збирається біля центрального магазину в період між кожною пятницею та неділею, також їх можна побачити в різних куточках села на узбіччях та в канавах. Проте в селі й досі побутує думка деяких "алкашів" про їхню "крутість" та "священну місію" плодіння дітей, психіка яких із самого дитинства зруйнована численними оргіями та"попойками" "четких пацанів". Таким чином "батьки" показують "приклад" для свого чада, яке за їхнім приміром вже в 13 років втрачає цноту та починає вести "дорослий спосіб життя", коротше кажучи - бухати,спарюватися (без будь-яких засобів контрацепції та розуміння правил безпечного сексу і вразливості фізіології дитячого організму), покидати школу та йти до місцевого ПТУ, яке стає свого роду alma mater для різного бидла, маргіналів і просто поганих людей.

Проте існують і позитивні сторони. В селі ще залишаються освічені та просто добрі люди, які доживають свого віку серед цих пострадянських розвалин та жахливої інфраструктури. Також існує ініціативна молодь,котра, на жаль, прагне по швидше втекти з цього пекельного місця.